images/logo-law.png

Перше робоче місце

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

При прийомі на роботу необхідно обов'язково з собою мати наступні документи:
first work1

І етап. Подання документів
1. Паспорт або інший документ, що посвідчує особу.
2. Документи про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про присвоєння відповідної кваліфікації обов’язково подаються, якщо це необхідно для допуску до відповідної роботи. У інших же випадках подання цього документа, хоча й не є обов’язковим, але може стати вагомим аргументом на користь доцільності прийняття такого працівника на роботу.
first work23. Документ військового обліку (або приписне свідоцтво, або довідка, яка видається замість військового квитка), що посвідчує статус особи, яка влаштовується на роботу (допризовник, призовник, військовозобов'язаний), та зазначає військкомат відповідної адміністративно-територіальної одиниці, до якого вона приписана.
4. Довідка про стан здоров’я, що містить висновок лікаря про те, що особі не протипоказана ця робота (подається працівником при прийнятті на роботу в випадках, передбачених законодавством. Наприклад, на посаду, яка передбачає виконання робіт у шкідливих умовах).
5. Довідка про присвоєння ідентифікаційного коду.
6. Страхове свідоцтво (подається за наявності). У випадку відсутності страхового свідоцтва його необхідно отримати в установленому порядку.
7. Свідоцтва про народження дітей (якщо є).
first work38. Заява про прийняття на роботу.
При прийомі на роботу подається письмова ЗАЯВА на ім’я керівника (директора) установи, у якій викладають прохання про зарахування на підприємство, вказують свою професію, спеціальність і посаду.
Для заяви характерні такі реквізити:
• адресат (кому адресується заява);
• відомості про заявника (прізвище, ім’я, по батькові, адреса);
• найменування виду документу (заява);
• текст;
• підпис укладача;
• дата складання заяви;
• перелік додатків із зазначенням кількості сторінок.
Заява про прийом на роботу є підставою для відповідного наказу.
first work49. Автобіографія.
Часто при прийомі на роботу від нового працівника вимагають автобіографію. Автобіографія (від гр. аutos – сам, bios – життя, grapho – пишу) – це документ, у якому особа, яка його складає, подає опис свого життя та діяльності. Складається вона в довільній формі, пишеться від руки, на аркуші паперу формату А4, іноді на спеціальному бланку. Усі відомості про себе висловлюють у оповідній формі від першої особи в прямій хронологічній послідовності (з вказівкою місяця та року) і так, щоб отримати уявлення про життя, кваліфікацію й громадську діяльність автора автобіографії.
Основні вимоги написання такого документа – вичерпність потрібних відомостей і лаконізм.
Заголовок «Автобіографія» пишеться посередині рядка, трохи нижче за верхнє поле. Кожне нове повідомлення пишеться з абзацу.
first work5Автобіографія має дві форми:
• автобіографія-розповідь – з елементами опису й характеристикою згадуваних у ній людей.
• автобіографія-документ – з точним поданням фактів.
У автобіографії-документі вказують такі відомості:
• назва виду документа (Автобіографія);
• прізвище, ім'я, по батькові автора (справжні й такі, що були, якщо були змінені);
• число, місяць, рік народження;
• місце народження;
• соціальне походження;
• відомості про батьків (прізвище, ім'я, по батькові (справжні й такі, що були), дати народження (смерті), де та ким працюють;
• якщо не працюють, то вказують останнє місце роботи);
• освіта й спеціальність за освітою;
• трудова діяльність;
• останнє місце роботи (навчання), посада;
• винагороди, подяки і заохочення;
• участь у громадському житті;
• сімейний стан і склад сім'ї (передбачається перелік тих осіб, які проживають разом однією сім’єю. При цьому зазначають ім’я дружини (чоловіка), дітей, батька, матері, братів, сестер з прізвищем, іменем і по батькові, вказується рік їхнього народження, де і ким працюють);
• паспортні дані, домашня адреса, номер телефону.
first work6Дата написання ставиться ліворуч під текстом, підпис автора – праворуч.
Автобіографія зберігається в особистій справі.
Описуючи етапи трудової діяльності, можна звернути увагу на причини звільнень, переміщень і зміни професії. Вказуються й інші важливі події. У першу чергу - це зміна сімейного стану (одружився, розлучився, овдовів, народилися діти й т.п.).
Для чоловіків обов'язковим є зазначення періоду військової служби (наприклад, «на військову службу був призваний у жовтні 1991 року») і терміновості, відношення до військового обов'язку, військових звань.
Жінкам у автобіографії бажано відобразити періоди перебування в відпустці по вагітності та пологах, по догляду за дітьми. Незайвими будуть і відомості про членство, участь у профспілкових та інших громадських організаціях (у період навчання в середніх та вищих навчальних закладах; упродовж усієї трудової діяльності), про виконання громадської роботи і т.д.
Рекомендації щодо написання автобіографії:
- будьте точними й відвертими при викладенні та пам’ятайте, що нечіткий опис обов’язків, які Ви раніше виконували, складає про Вас невизначене враження й викликає недовіру роботодавця;
- описуйте, яких результатів ви досягли на своєму попередньому робочому місці;
- обсяг автобіографії не повинен перевищувати двох сторінок;
- не пишіть нічого, якщо ви не можете написати про якийсь період своєї роботи щось приємне. Іншими словами, уникайте вказувати в автобіографії щось негативне про себе.

ІІ етап. Ознайомлення з документами. Проведення співбесіди.
     Співбесіду зазвичай проводить кадрова служба. Можлива також співбесіда з керівником відповідного структурного підрозділу або керівником підприємства. На цьому етапі, зокрема, з’ясовують, чи не має особа, яка працевлаштовується, обмежень на виконання майбутньої роботи, обов’язків за певною посадою .
     У разі позитивного висновку за результатами ознайомлення з документами і співбесіди особі, яка працевлаштовується, може бути запропоновано пройти тестування. Зазвичай воно проводиться для певних категорій працівників, якщо це передбачено правилами внутрішнього трудового розпорядку.
     Як правило, тестування проводить керівник структурного підрозділу, до якого планується прийняти на роботу особу. Тести мають бути заздалегідь розроблені й затверджені. Вони можуть містити як теоретичні, так і практичні запитання, зокрема й запитання, передбачені розділами посадової (робочої) інструкції.

ІІІ етап. Погодження умов трудового договору
first work7     Умови трудового договору визначаються сторонами майбутніх трудових відносин: особою, яка працевлаштовується, – з одного боку, і роботодавцем (зазвичай керівником підприємства) – з іншого.
     На практиці, з урахуванням вимог законодавства, умови трудового договору поділяються на обов’язкові й додаткові.
     До обов’язкових умов трудового договору (передбачені нормами законодавства, без них трудовий договір не може вважатися укладеним) належать:
• місце роботи (наприклад, управління, відділ, сектор, цех, дільниця, філія, представництво – останні два вважаються відокремленими підрозділами без статусу юридичної особи, ст. 64 Господарського кодексу України);
• трудова функція (посада, професія, у окремих випадках – спеціалізація, кваліфікація відповідно до встановленої кваліфікації та кваліфікаційних характеристик. При цьому назва посади/професії має відповідати штатному розписові, а в ньому – Національному класифікаторові України ДК 003:2010 «Класифікатор професій»);
• оплата праці (посадовий оклад, оклад, тарифна ставка, інші складові заробітної плати, які підприємства, як правило, визначають положеннями про оплату праці, преміювання, виплату винагороди за результатами роботи за рік. Ці положення є додатками до колективного договору);
• строк дії трудового договору (контракту), який може укладатися на:
- невизначений строк;
- визначений строк (строковий трудовий договір укладається лише в випадках, передбачених статтею 23 КЗпП, наприклад, при прийнятті на роботу: на період відпустки жінки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; на місце (посаду) працівника, звільненого в зв’язку з обранням до складу виборного профспілкового органу, народним депутатом України, у зв’язку з призовом на строкову військову службу, направленням для проходження альтернативної (невійськової) служби; з урахуванням інтересів працівника. Бажано, щоб у заяві про прийняття на роботу за строковим трудовим договором були детально описані обставини, що спонукають працівника просити прийняти його на роботу саме на певний строк);
- на час виконання певної роботи (наприклад, у опалювальний або театральний сезон, а також таких робіт, які не належать до сфери основної діяльності підприємства);
     При укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які приймаються на роботу, відомості про їх партійну та національну приналежність, походження, місце реєстрації та документи, подання яких не передбачено законодавством.

      До додаткових умов трудового договору (можуть бути ініційовані як роботодавцем, так і особою, яка працевлаштовується), зокрема, належать:
• випробування (як правило, ініціюється роботодавцем і не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації, – шести місяців. При прийнятті на роботу робітників строк випробування не може перевищувати одного місяця).
Увага! Згідно зі статтею 26 КЗпП, випробування не встановлюється:
• особам, які не досягли 18-річного віку;
• молодим робітникам після закінчення професійних навчально-виховних закладів;
• молодим спеціалістам, які навчалися за державним замовленням і працевлаштовуються за направленням, після закінчення державних вищих навчальних закладів;
• особам, звільненим у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;
• тимчасовим і сезонним працівникам;
• при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, а також у інших випадках, якщо це передбачено законодавством;
• укладення договору про повну матеріальну відповідальність (укладаються лише з повнолітніми громадянами – згідно з Переліком посад і робіт, які заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24. Зазначеною постановою також затверджено типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність);
• установлення індивідуального режиму робочого часу (на прохання особи, яка працевлаштовується, за згодою роботодавця їй може встановлюватися неповний робочий час – день або тиждень. Ця умова обов’язково має зазначатися в наказі про прийняття на роботу, бажано, з посиланням на причини встановлення такого режиму роботи).

IV етап. Визначення форми трудового договору
     Як правило, трудовий договір укладається в письмовій формі (ст. 24 КЗпП). Додержання письмової форми є обов’язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними й геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору в письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (ст. 187 КЗпП);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
7) у інших випадках, передбачених законодавством України.

Звернути увагу!
Заява про прийняття на роботу не може містити такі умови трудового договору, як оплата праці, встановлення випробування, укладення договору про повну матеріальну відповідальність, а також відомості про ознайомлення з умовами праці, нормативними актами підприємства.
first work8     Особливою формою трудового договору є контракт, сфера застосування якого визначається лише законами України (ст. 21 КЗпП). При вирішенні практичних питань щодо укладення контракту (за наявності певних підстав) слід керуватися Положенням про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170. Типова форма контракту з працівником затверджена наказом Міністерства праці України від 15 квітня 1994 року № 23.
V етап. Оформлення трудового договору (контракту)
     На підставі укладеного трудового договору (контракту) незалежно від його форми видається наказ про прийняття особи на роботу (призначення на посаду, якщо йдеться про керівних працівників, професіоналів, фахівців).
     На практиці заповнюють типову форму № П-1 «Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу», затверджену наказом Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 року № 489. Залежно від досягнутої згоди щодо умов трудового договору (контракту) у формі зазначають дату початку роботи, а якщо укладено строковий трудовий договір – і дату його припинення. Позначкою «х» позначають відповідні домовленості щодо умов прийняття на роботу («на конкурсній основі», «за умовами контракту», «зі строком випробування» тощо) та умов роботи (робота: «основна», «за сумісництвом», «умови праці», «тривалість робочого дня (тижня)» тощо). Відповідно до штатного розпису проставляють розмір посадового окладу (окладу, тарифної ставки), за наявності – також розмір надбавки, доплати, які встановлюються відповідно до чинного законодавства або колективного договору.
     Рішення про прийняття на роботу (призначення на посаду) може оформлятися на спеціальному бланку наказу, якщо воно має певні особливості (прийняття тимчасових і сезонних працівників, неповнолітніх, укладення договору про повну матеріальну відповідальність тощо).

Сумісники
     Згідно зі статтею 21 КЗпП, працівник має право укладати, крім трудового договору за основним місцем роботи, також трудові договори про роботу за сумісництвом на тому самому (внутрішнє сумісництво) чи на інших підприємствах (зовнішнє сумісництво) за умови, що на основному місці роботи йому не встановлено обмежень на таку роботу.
     Важливими ознаками роботи за сумісництвом є те, що вона виконується:
• на умовах трудового договору;
• у вільний від основної роботи час.
     Процедура прийняття на роботу за сумісництвом відрізняється від процедури прийняття на основну роботу лише тим, що працівник не подає під час працевлаштування трудової книжки.

     Натомість він має подати:
• при внутрішньому сумісництві – заяву на ім’я керівника підприємства, у якій працівник зазначає, що бажає працювати за сумісництвом;
• при зовнішньому сумісництві – заяву, паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера та інші документи, подання яких передбачене для зайняття відповідної посади (виконання певної роботи).

Звернути увагу!
Законодавством не передбачено подання довідки-дозволу на роботу за сумісництвом з основного місця роботи.
Тимчасові працівники
     Тимчасовими вважаються працівники, прийняті на роботу терміном до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутнього працівника, за яким зберігається місце роботи (посада), – до чотирьох місяців (Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» від 24 вересня 1974 року № 311-ІХ).
     Особи, яких приймають на роботу тимчасово, мають бути попереджені про це під час укладення трудового договору. При цьому в наказі про прийняття на роботу необхідно вказати на тимчасовий характер трудових відносин і зазначити конкретний термін роботи працівника.
     Відповідно до ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР, тимчасовим працівникам щорічна відпустка надається пропорційно до відпрацьованому часу. На практиці зазвичай їм виплачується компенсація за дні невикористаної відпустки.

Сезонні працівники
     Згідно з пунктом 3 Положення про порядок організації сезонних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року № 578, сезонними вважаються роботи, які через природні та кліматичні умови виконуються не весь рік, а протягом певного періоду (сезону), але не більше шести місяців. Під час прийняття на роботу сезонних працівників потрібно керуватися Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24 вересня 1974 року № 310-ІХ і Списком сезонних робіт і сезонних галузей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 року № 278.
     Працівники, які приймаються на сезонну роботу, мають бути попереджені про це під час укладення трудового договору. У наказі також зазначається, що їх приймають на сезонну роботу.
Щорічна відпустка сезонним працівникам надається пропорційно до відпрацьованого часу (строк трудового договору продовжується на період відпустки) або виплачується компенсація за дні невикористаної відпустки.

Прочитано 1268 разів Останнє редагування Вівторок, 15 березня 2016 16:34
Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі
Top
We use cookies to improve our website. By continuing to use this website, you are giving consent to cookies being used. More details…